Image

Погрібняк Тетяна Олександрівна

Педагог-організатор Дружківської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 12

«Скажіть, будь-ласка, як мені звідси вибратися?»
«Це залежить куди тобі треба».
                                                              «Не має значення», – сказала Аліса.
«Тоді не має значення куди тобі йти», сказав кіт.
Льюїс Керрол “Аліса в Країні чудес” 

Найважливіший шлях у житті кожної людини є шлях до своєї Мрії. Декому вдається подолати його за короткий час, декому для цього потрібне все життя, але найціннішим є  одне – на омріяному фініші до тебе приходить Щастя.

Мій шлях  почався ще в дитинстві. Від якого саме моменту я вже не пам’ятаю, але у свідомому віці я твердо знала, що буду вчителем. Про це знали всі мої рідні і друзі. А якщо мене запитати, який був найкращий подарунок із мого дитинства, я найшвидше пригадаю шкільну указку: Дід Мороз, напевно, теж був у курсі.

Отже, питання про мою подальшу вищу освіту було давно вирішено. І коли я вступила, ще тоді до Слов’янського педагогічного інституту, то був ще один найвизначніший крок.

Найсвітліші та пам’ятні події мене пов’язують із рідним факультетом підготовки вчителів початкових класів. З перших хвилин знайомства з факультетом і  нашою групою було зрозуміло, що наше навчання буде не лише пізнавальним та ґрунтовним, а ще й веселим та сповненим яскравими подіями. І моє відчуття мене не підвело. Якась особлива атмосфера панує у нас на факультеті… це непросто передати словами. Це якийсь постійний творчий процес… Це просто магічна колаборація!!!

Чи можна  за один раз пригадати і розказати всі яскраві події студентського життя? Напевно, що ні. Але є ті, які найдивовижнішим чином назавжди залишаються в твоєму серці. Це і творчі заліки з хореографії, і підготовка до конкурсних програм університету, виїзди на екскурсії… А педагогічна практика в школі! І, звісно, остання ніч перед іспитом: класика студентського життя! Навіть тоді ми влаштовували такі собі фан-зустрічі, де істину знаходили саме в навчанні.  І так впевненими кроками я була вже на фінішній прямій. У 2005 році я стала дипломованим спеціалістом у галузі початкової освіти.

За роки навчання для мене стало зрозумілим, що саме виховний процес мене захоплює найбільше. Так любов до організації дитячих заходів: від розробки сценарію до втілення його в життя, стали вирішальними в моєму подальшому житті.

Уперше реалізувала свої педагогічні знання, уміння та навички  в СОЦСРДС «Смарагдове місто», що у м. Святогірськ. На посаді педагога-вихователя я отримала колосальний досвід, який я й досі вважаю одним  із найважливіших у моєму житті.

Мої подальші кроки ще більше наближали мене до  реалізації своїх Мрій. Пріоритетами я вважала творчий акцент у роботі з дитячим колективом. Все це я знайшла в омріяному з дитинства «Артеці», що в Криму. За той майже рік, що я там працювала педагогом-організатором я змогла відчути всі найяскравіші грані  творчого осередку. Це просто неймовірний світ дитинства! Найвідоміша клятва – Гімн:

«Артек, Артек наповнює вітрила
Артек Артек міцної дружби сила
Артек, Артек, дозволь нам клятву дати, 
Що будем пам’ятати Артек»


Наступною зупинкою моєї педагогічної діяльності була загальноосвітня школа в моєму місті. Повернення до дому стало для мене новим кроком та відкриттям ще нових моїх можливостей. Робота педагогом-організатором була не просто казка, а рай для реалізації всіх креативних ідей. Творчий процес був не завжди легкий, що стосується фінансового забезпечення, але щодо роботи загалом, то поважне поповнення колекції нагород і дипломів могли би більше про це розказати. При нагоді я  і зараз залюбки заходжу в гості.

І перед початком зміни курсу мого життя в мене сталася ще одна з найвидатніших подій. Я вважаю її найвищою точкою здійснення всіх моїх бажань. У квітні 2012 року я стала однією з організаторів першого в Україні п’ятизіркового дитячого табору «Rixos Camp». Цей масштабний проєкт був створений на базі готелю «Ріксос-Прикарпаття», і успішно існує і донині. Активним учасником цього проєкту я була більше, ніж три роки.

А у  2016 року я остаточно перейшла в зовсім іншу сферу, але засади, на яких будувалась вся моя діяльність залишились майже без змін. Я відкрила для себе чудовий та неповторний світ фотографії. І якщо бути до кінця відвертою, то саме досвід у роботі з дітьми допомагає побачити справжні емоції  та зробити світлини з найщирішими дитячими посмішками. Фотографія має бути справжньою, тому коли мені вдається підібрати той самий ключик до серця дитини, то і фотографія ніби оживає і стає історією нашої чудової зустрічі. Історія про найголовнішу людину нашого життя, ім’я якої ДИТИНА!