Роки навчання на факультеті підготовки вчителів початкових класів – 1990 –1994 рр.

Працюю у Слов’янській ЗОШ № 1 вже понад 27 років.

У вільний час вишиваю хрестиком, вирощую квіти на дачі.

Вчитися на початфаці було… Було по-різному! Іноді цікаво, іноді нуднувато. Часом легко, часом складно. Бувало сумно, а бувало захоплююче й нестримно смішно!

Звичайно, лекції – це краса, можна ходити, можна – ні, але при цьому, уявляєте, ходили практично всі! Тут, якщо ходиш – головне, вміти швидко конспектувати. А ось із практичними складніше: любиш прогулювати – ризикуєш нарватися на неприємності! У таких викладачів, як В. І. Бадер, Є. О. Лодатко «енки» вовік не відпрацюєш. Навіть, здавалося б, що там та фізкультура, а відпрацювати її у О. Коваленка (футболіст) було просто нереально. Ганяв так, що на другий, третій день не могли по сходах ходити від болю в м’язах.

А ось здати з 1-го разу каліграфію у Л. В. Пашко – це взагалі щось фантастичне! І списували ми, мученики, зошити в косу лінієчку по 3 – 5  разів! Зате в моїй професійній практиці ці навички дуже знадобилися!

Були викладачі, на заняттях яких, окрім знань, ми отримували ще й море позитиву та задоволення. Це викладач психології В. А. Чернобровкіна, викладач природи Л. В. Новікова та інші... Фраза Лесі: «Якщо ви бачите, що в жука довгi вуса, стрункi лапки – не чіпайте його! Це благородний жук!". А хіба можна забути фразу В. С. Ганзери: «Це як моє минуле життя!», яку він неодмінно прорікав, дивлячись на наші кривенькі і кособокі вироби.

А польова практика в таборі «Буревісник»! Збір рослин для гербарію та колекції дохлих жуків! Зате, яка романтика вечорами: пісні під гітару, женихи із сусідніх турбаз! І хто тепер згадує якісь там побутові негаразди?!

До того ж, крім навчання, були постійні КВК, «Алло, ми шукаємо таланти!», українські вечорниці і т.д., і т.п.

Неможливо не згадати і обов’язкові поїздки на поля нашої неосяжної Батьківщини в допомогу (або на шкоду) колгоспам! Що ми тільки не збирали: томати, буряк, цибулю! І обов’язково потрібно було прихопити пакетик цього добра із собою – тому що звичай такий і інакше не можна…

Одним словом, жили й навчалися ми просто, але весело. І, незважаючи на всі згадані негаразди, роки навчання на початфаці – це один із найбільш безтурботних, веселих і щасливих періодів мого життя!